П`ятниця, 29 Бер 2024, 07:08

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » Філософські твори

Енциклопедія українських абсурдів 81-150


Початок


81.

Не заморозь

тепло душі

копійкою!

 

82.

«Як підстелитися?» -

витають мрійки

рабів копійки.

 

83.

До мрійок

обміліли

мрії.

 

84.

Копійко,

наскільки

розпродажні ми?!

 

85.

Майбутнє виставить рахунок:

не хто, а що

стояло за тобою?!

 

86.

Та що йому

до наших кволих нив й заводів наших –

дивиться з копійки!

 

87.

Глянь: прибилося дике лоша,

(восьминоге, вкраїнська Душа),

ваш Чорнобиль мені простило.

 

88.

Херсонщини болотна сонність

руйнує душу,

топче совість.

 

89.

Українсько-вічний

імпотент –

зарплата.

 

90.

Поводирі епохи

розквартирувалися

по партіях та блоках.

 

91.

Це місто – монстр!

З’їдає душу:

не обійма – в обіймах душе.

 

92.

Не Дунька, ні,

а заграниця

на Дуньку нашу хоче подивиться.

 

93.

Во славу пише!

тому йому не видні

народні злидні.

 

94.

Був поет.

В поета совість

перейшла у тимчасовість.

 

95.

Наскільки ми первинні,

настільки

рідні ми.

 

96.

Економіка:

із макро- в мікро-

чесно б нам зійти…

 

97.

Несуть їду

їздовому,

понячці – посторонки…

 

98.

Економіка

в нас,

наче спорт – спурт.

 

99.

У них

і прапор –

експлуататор!

 

100.

Ремісництво прогресу

задиктовує

душу.

 

101.

На скільки поколінь

ці шрами

від копійки?!

 

102.

Красо,

прикрасою до підлості

не стань!

 

103.

На репродукції чужого

себе – уже нерідного! –

кладеш.

 

104.

Поезія – сонце,

що світить

крізь серце поета.

 

105.

До нестями

розмежувалися

серцями!

 

106.

Ще треті Півні

не будили

Степ та Південь

 

107.

Самовивіз

душі

в копійку.

 

108.

Саморозпуск

людської гідності.

 

109.

Зійшли б вони

пшеницею,

роки…

 

110.

Захолодила душу

тепла

мілина.

 

111.

Глашатай вічний

тимчасовим

клерком став.

 

112.

Переродилися

Орфеї

в корифеї.

 

113.

Згине віще слово,

а там, гляди,

насмокчеться й душа…

 

114.

А кулики

співатимуть

болото!

 

115.

Кобзарі-каменярі сьогоднішні:

талантів – море;

совість – під копійкою…

 

116.

Сховалась суть

у сутінках

душі.

 

117.

Й своїх доріг

розкидане каміння

нас не сподвигло на прозріння.

 

118.

Росинку бачать…

Наднародную контору

побачити нема ні совісті, ні зору!

 

120.

По совісті

прочовгав

мегаполіс.

 

121.

Багато тут хохлів та яничарів,

і слізно мало

українців тут.

 

122.

Посадили квітку в клітку,

але й там розквітла –

квітка!

 

123.

«Червона рута» -

більше ста пародій, а вижила вона –

«Червона рута».

 

124.

Дали культурі – в навантаження – туризм:

культура українська

в турпоході!..

 

125.

Міністерство на культурі –

безкультурне міністерство –

не первинне, не на вічність…

 

126.

Працюйте на вічність,

бо вічність

запрацює проти вас.

 

127.

Все

для популяризації

каналізації!

 

128.

Географічно –

тут не логічно:

не обзивайте наш театр херсонським!

 

129.

У стіл ховаю вилучену п’єсу:

я не стаю

продовженням херсонського стриптизу!

130.

Літає-тане жайвір-птах,

гасає-гасне в небесах –

осколки серця падають на землю…

 

131.

Хай оживить твоя душа

суху арифметику долі:

народження – весілля – смерть.

 

132.

Які ми

перед вічністю

убогі!

 

133.

Люди добрії,

йдіть на обрій,

а не грійте собою болото.

 

134.

Які низькі, цинічні негативи

являє влада

у чиновниках своїх!

 

135.

З яким ти звітом,

чоловіче,

підеш колись на Боже віче?!

 

136.

Рости, мій синку,

своєю добротою…

до барвінку!

 

137.

Як боляче це бачить:

телереклама всує

в населення народ дебілізує.

 

138.

Шевченко, попади в наш час,

згорів би вмить

з ненависті до нас!

 

139.

Ми вибирали тих вождів,

котрі мигтіли між вогнів,

як головешки; лиш мигтіли…

 

140.

Давайте візьмемо за вимір

Щербицького злочинний вибір:

Чорнобиль, першотравень, партквиток…

 

141.

Сталін жодного закону не порушив,

що сам писав –

народ вели на плаху…

 

142.

Не сюди

Григорія Савовича Сковороди

ведуть сліди!

 

143.

Дим Вітчизни

в душах

захолов.

 

144.

Стільки

цвіту душі

загублено!

 

145.

Я + Ми = ями?!

 

146.

Йду, народе,

твоїми прокльонами

проти рідних нахлібників орд!

 

147.

Прокинься –

не прикинься

і в Херсоні.

 

148.

Що не виходиш з мілини –

не час, не світ –

себе вини!

 

149.

Я хочу тут повірити у Завтра,

де річпорти Вкраїну продають,

працюючи на Турцію та Захід.

 

150.

Містами пухнемо

чи, все ж таки,

ростемо?!


Читати продовження


Категорія: Філософські твори | Додав: Idarop (22 Сер 2010)
Переглядів: 1259 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]