Понеділок, 24 Вер 2018, 17:37

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » вірші

ЙДЕМО З БАТЬКОМ ПО ГРИБИ

Після дощику в четвер,

Аж тепер, -

Розпогодилось якби, -

Йдемо з батьком по гриби.

У чоботах, бо роса…

А яка навкруг краса –

Не встигаю роздивиться:

Їм ожини і суниці,

І складаю їх у склянку…

- А якби не дощ, та зранку,

Татку, ми б тоді з тобою…

- Не вмивалися б росою!...

А які стоять дуби?

Біля них такі гриби

Йдуть до батька… до одного…

Та нічого, це нічого:

Не встигаю роздивиться!

Їм ожинки і суниці,

І складаю їх у склянку…

Ось ми вийшли на полянку –

Розступилися дуби…

В цьому лісі є гриби?!

Хоч малеченька лисичка!

Це, скажу, погана звичка:

Гратись в піжмурки зімною…

Заховайся ти зимою

Під берізоньку, ось ту;

І тоді я… не прийду!..

Там шукаю, й поміж трав:

Де, ну, де – і слід пропав!

Батько виручив на тому:

Синку, час би вже й додому!

Як додому? А гриби?

А у що? Нема куди…

Ліс, неначе розступився.

Не встигаю роздивиться:

Їм ожинки і суниці,

І складаю їх у склянку…

- Ось, я сам знайшов… - Поганку!...

Ну, додому, то додому –

Ані капельки утоми!

… Завтра п’ятниця у нас?

Якщо буде вільний час, -

Ви вже якось там, якби, -

Піду з вами по гриби,

Тільки в батька запитаю –

Я у ліс дорогу знаю.

Категорія: вірші | Додав: Idarop (23 Лип 2010)
Переглядів: 1776 | Теги: вірші | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]