П`ятниця, 20 Жов 2017, 07:12

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » вірші

Україно моя!



Україно моя! Скільки горя сідало на плечі,

І пройдисвіт який не здіймав над тобою нагай;

Ти співала пісні - усміхавсь розкріпачений вечір,

І дівчину водив козаченько в замріяний гай;

 

Україна моя - задушевна Наталка-Полтавка,

І Стефаника сум, і вогненні Тараса рядки,

І Франків Каменяр, і тендітної Лесі світанки,

Кармелюк у лісах, і на полі пшениця з руки.

 

Вистачає тобі хліба-солі, і бронзи, і воску,

І звитяги в заводах, й відваги в полях,

Та на долю твою – і сяйну, й медоносну -
Доморощений трутень – сів чиновник-чиряк.

 

Розпинають тебе,Україно моя,на копійці

Як знецінили душу,обезцінюють труд.

Розбрелись по світах діти сонця твої, українці,

Там цінують їх більше, аніж вдома отут.

 

Грабували тебе, шматували тебе, Україно -

І чужі - і свої! - рвали білеє тіло твоє;

Ти вставала з руїн, і садами квітчала руїни;

Ти вставала з руїн, наче сонце над світом встає!

 

Ти співала пісні - і недоля-пітьма відступала,

І жахались пісень різномастні твої вороги;

Тихе сонце твоє в Сковородиних саквах світало,

І світило вгорі на священні твої корогви.

 

Україно моя! Скільки горя сідало на плечі,

І пройдисвіт який не здіймав над тобою нагай;

Ти співала пісні - усміхавсь розкріпачений вечір,

І дівчину водив козаченько в замріяний гай.

Категорія: вірші | Додав: Idarop (28 Лип 2010)
Переглядів: 1055 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]