Четвер, 19 Кві 2018, 11:41

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » вірші

Українська ярмаркова

- Хто все з’їв?

- Хто все з’їв?!

- Хто-хто, Львів…

- Хто-хто?!

- Львів.

- Чому Львів?

- Бо хотів…

- Львів не їв!

- Звідки?

- З Хуста…

- Глянь же: пусто!

- Все-все виїв!

- А не Київ?..

- Хто й’го, Хусте,

сюди пусте?

- Як дивиться:

він – столиця!

- Чуєш дзвін?

- Чую.

- Він!

А Вінниця…

А Вінниця

аж в обличчі

міниться:

- Ні, не Львів!

Львів не їв!

Друже, Львове,

скажи слово…

- Хай би м’я

шлях трафив,

якщо я

вас грабив!!!

«Хоп!» - Конотоп

напружив лоб

сказати щоб…

- А толку?

- Хто це?!

- Каховка.

- Сказати?

З Конотопу?

Чекати

до потопу!

-Але ж дума –

чуть аж в Сумах!

А Полтава,

як Полтава:

величава,

наче пава.

- Я не брала!

Ні, не брала!

- А Лубни?

- Не вини –

Не вони!

Пусте… ов-ва!..

А не Москва?..

- Та це скандал! –

Київ сказав –

Ти що городиш?

І міжнародний!

То ж Полтава,

як Полтава –

замовчала.

- А Хортиця…

- Що Хортиця –

Хороводиться,

Хорохориться!..

- А толку, толку?!

- Що, знов Каховка?

- Ні, далі – Рівно.

- Цій все всерівно:

За порогами,

За дорогами –

Ач-ач, яка! –

Тне гопака!

Один лиш Львів,

один лиш Львів:

Так хто ж все з’їв?

Ні, хто ж все з’їв?!

- Потрібно взнати! –

шумлять Карпати.

- І де тепер? –

пита Дністер.

- Це не добро!!! –

гуде Дніпро.

- Ану, Дунай,

давай узнай –

я підожду…

- Біжу-біжу! –

І – за кордон…

Проснувсь Херсон;

піднявсь Херсон,

бо Лепетиха

не зовсім тихо

йшла до Каховки.

Йшла так – без толку;

аби ходити…

- А що робити?!

- І цій все рівно! –

сказало Рівно.

А Берислав…

Що Берислав?

Ще спав…

Ще спав!!!

А Білозерка

Взяла люстерко:

- Я, гарна, правда?..

Я, правда, гарна,

Як дівка Ганна

З гуцульського Косова?

- Просимо,просимо,

Ласкаво просимо,

На весілля просимо!

- На весілля,

На застілля! –

Наряджаються Карпати:

заміж виходить кирпата!

- Яка кирпата?

Там їх багато…

- А тобі не все рівно?! –

Вступилось Рівно.

- На весілля!

- На застілля!

- Подарую рукоділля…

- Звідки?

- З Хуста.

- Та ще й хустку!

І крізь сон

сказав Херсон:

- Я – сервіз

на сто персон;

Каховку також

узяти міг би:

Каховка гралась

в Таврійські Ігри;

і прикочу кавуни…

А Полтава

й ті ж Лубни;

А Тернопіль,

Чернівці…

Слава йде

в усі кінці

небагатослівна:

Севастополь,

Рівно…

- Дівка Ганна,

дійсно, гарна! –

визнав навіть компанійський

Кам’янець-Подільський.

- А Хортиця…

- Що Хортиця:

хорохориться,

хороводиться…

- Летить Хортиця –

їсти хочеться!

- Переллю дорогу

Дніпром,

хай віддячать мені

добром!

- Лети-лети-лети –

мало у них води?!

- Ласкаво просимо!

- Ласкаво просимо!

- До Косова?

- До Косова!

- На весілля,

на застілля…

- Поздоровить

Молодого й молоду!

- Ви прийдете?

- Я?.. Прийду!

Каховку також

узяти міг би –

Каховка гралась

в Таврійські Ігри.

- А сказати

пару слів

хто хотів?

- Хто-хто – Львів!

- Чому Львів?

- Бо хотів!

- Друже Львове,

тобі слово.

- Говорити

буде Львів!

- Хто все з’їв?

Хто ж все з’їв?!

Категорія: вірші | Додав: Idarop (28 Лип 2010)
Переглядів: 1188 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]