|
Головне
ВІРШІ
КАЗКИ
ПРОЗА
Філософські твори
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 Лічильники
|
Дитсадівський розмов-ляль-ник (продовження)Філософія
Вияснимо Землю
покрила пітьма:
Я тут є
чи нема?!
Продзвеню
по авеню!
По
французській авеню
Каблучками
продзвеню.
Це не
наша вулиця –
Горбиться,
сутулиться,
Звісно,
наша краша
Тим хоча
б, що наша,
Але там
так чисто,
Що аж
урочисто,
Ні,
французські авеню
Я ні в
чому не виню –
Каблучками
ж продзвеню!
На
баштані
--
На баштані в дядьки Вані…
--
В дядьки Вані?
--
На баштані!
Там вони
– кавуни,
Отакі
горбки зелені!
Там і я,
Зайдіть
до мене…
--
А всередині – червоні!
--
Сік стікає по долоні,
Сік, як
мед,
Цілющий
сік…
--
Кавуни ці знає світ,
Всюди
славляться вони,
--
Із Херсона?! Кавуни?!
--
Кавуни – кабани…
--
А багато?
--
Табуни!
--
Виростаємо на сонці
Кавуни і
я,
Херсонці!
Барвінок
Барвінок
стелиться при хаті.
Тут люди
добрі, непихаті:
Барвінок
– символ доброти.
Рости,
Малесенький
мій синку,
Своєю
добротою до барвінку.
Жаби та
якби
Жаба-мати
й жабеня
Раз
угледіли коня:
До ставка
придибав кінь;
І з коня
упала тінь.
Жабеню
сказала жаба,
Жабеню
сказала: "Слабо!
Якби я
була б, як кінь,
Не такого
була б тінь!”
Кулінарія
Тобі,
дощику, зварю борщику!
Ди- ди-
ди - дощику, йди
на поля, на сади,
дощику, йди.
Дам-дам-дам
– тобі, дощику,
зварю борщику
у великім горщику,
Дмо-дмо-дмо
– разом і поїмо;
на поля, на сади,
дощику, йди –
Ди-ди-ди!
Богатир
--
Богатир – я! Знайте скрізь:
Скільки
я, ніхто не з’їсть!
Хомство
--
Я – Хома,
Він – хом’ячок:
Батько –
я,
Він – мій
синок…
--
І що це значить?
--
Навчаю
Хом’ячка
Хом’ячить!
Хрумка
Хрумка-хрумка-хрумкотів:
Що
давали, все поїв.
Не
давали--також хопнув!
Ви ж
дивіться, щоб не лопнув,
Бо, якщо
він лопне, діти,
Хто тут
буде хрумкотіти?
Ха-ха,
уха!
Юля-Юля,
еге-гей,
Завтра в
Юлі ювілей.
Мама їй
купила юбку,
Поздоровить
хоче Юльку.
Юля-Юлечка
– юннат,
Я її
молодший брат.
В Юльки –
рибки золоті.
Маю,
друзі, на меті
Для своєї
Юльки
Наварить
з них юшки.
Юшка-юшечка-уха,
Буде
радості, ха-ха!
А які
приправи?
Запитаю в
мами.
Секрет
зеленого борщу
У зелений
борщ,
Андрію
Я щавлію
Не жалію.
Що то за
борщ,
За
зелений,
Андрію,
Без
щавлію?
Музика та співи
Пісня
Ет -
написав Поет
вірш – сонет
Ета –
радіо й газета
славили Поета.
Еант –
почув Музикант –
молодий талант.
Естав – всю
ніч не спав:
пісню писав.
Еилася –
пісня народилася,
рікою полилася.
Етуліти –
по всьому –- усьому світу
співали пісню цю діти.
Дмитрик – музикант
«Ду-ду-ду»
та «ду-ду-ду» --
Дує
Дмитрик у дуду,
--
Досить, Дмитрику, дудіти,
Дай, дуду
чекають діти!
--
Діду, трішки подудю,
Дам
надовго їм дуду.
Віртуоз біля ос
--
Біля дуба, біля ос
Грав на
скрипці віртуоз.
--
Біля дуба?
--
Біля ос?
--
Танцював хто?
--
Віртуоз.
--
Не зрозуміли оси
Гру
віртуози.
Ців-ців
чув спів
Хлопчику-горобчику,
Де ти
був?
Хлопчику-горобчику,
Що ти
чув?
Був я в
лісі, був я в полі,
Був-був-був.
Заспівала
пісню Оля –
Чув-чув-чув.
Ців-ців-ців--
Прилетів!
Хто
співав?
Хто учора
тут співав
І,
мабуть, на скрипці грав? –
В
цуценяти запитав,
І почув
від нього: «Гав!»
Зразу ж
кинувся до гав,
І у гав я
запитав:
Хто учора
тут співав
І,
мабуть, на скрипці грав?--
Й
говорить не захотіли:
Наче
листя, відлетіли.
Мені що?
Хотів я знати
Хто уміє
так співати.
Сільське господарство
Пробудження
Скоросоння
вискочив на ганок
Рожевощокий
ранок –
Зоря
мелодію заграла.
І як
прогавила це гава!
А ось
несе в відрі газдиня
Те, що
зосталося від дині.
І гаві те
поїсти варто
До
горобчачого, ой гвалту,
Допоки
дико гелготати
Не
стануть гуси коло хати
А світ уже
прмінням повний,
А день,
як виноградне гроно.
І сонце в
небі, наче дзига…
Молодша
дідова гирлига,
І кида
дід її на ганок: - Добрий ранок!
В село!
В селі
вас, точно, не було.
То ж
завітайте ви в село.
Домчали?
Наша крайня хата.
Ми всі
вас вийдем зустрічати:
Андрійко,
Вітя та Оксанка,
Світлана,
Галя та Іванко,
Володька
– я, Микола-Коля,
Тамара та
найменша – Оля.
Не важко
нас порахувать:
Дівчаток
– п'ять і хлопців – п'ять.
Тут
головне – надумав та зібрався.
Ось мама
Катя, батько Вася,
Ось
Прокіп – дід й Софія – бабка…
Та швидше
ви – згорять оладки!
Добридень!
– ви вже на подвір”ї.
Неначе
сніг, літає пір'я.
На ваш
приїзд, як добрий знак,
З-за хати
зашипить гусак
І
підійде, і загелгоче:
Та не
кусать – він хліба хоче.
З садка
щодуху прибіжить індик,
Учений наш,
а ось до Інн не звик,
Втім,
знаю, це вас не лякає:
Інн не
було у вас, не буде і немає.
Рябко, -
наш пес, - не бійтеся –не злий:
Як гавкає
не чули навіть ми,
А хвіст у
нього завертівся –
Не
покусає, я давав, наївся,
Зморилися
з дороги ви всі –
Покажу,
потім, наші вівці.
Найбільший
там баран Борис.
Ти,
Ігоре, з ним тільки не борись,
Скажу
тобі – дурна худоба:
Розгін –
та як ударить лобом!
На що,
здавалось би, мене –
Остерігаються,
буцне.
І це
підтвердять, ось: "так-так” –
І качур
наш, і наш гусак.
|
Copyright Володимир Нагорняк © 2024
