Понеділок, 24 Вер 2018, 17:44

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Дія друга: Стрітення

Ляльковий театр

Мороз зустрічає Зиму.

МОРОЗ. Дочко, давненько я Весну не бачив. Морозенки полетіли в гості         її до нас запрошувати. Приготуйся, прибери трішечки                                                

ЗИМА. Добре, тату. Вже іду.

Іде. Назустріч Лютий.

ЛЮТИЙ. Як? Сьогодні начебто нічого…

ЗИМА. Хоч на день втихомирся: Весна прибуде – моя сестра, твоя тітка…

ЛЮТИЙ. Ой, вічно так! А скільки в мене тих днів?

ЗИМА. Не зрозуміла!

ЛЮТИЙ. Сказано уже. Буду тихо.

ЗИМА. Ото ж то!

 Розходяться. Виходить Мороз.

МОРОЗ. Морозенки прилетіли… Скоро буде і найменшенька…

Позаду Мороза, непомітно для нього, приземляється Весна.

ВЕСНА. Добрий день, тату!

МОРОЗ. (здригнувшись) Ой, налякала! Добрий день, донечко! (обнімаються). А ось і сестра Зима іде.

Підходить і обнімається з Весною Зима.

Драматичний театр

ДІДУСЬ. Зима з Весною зустрічаються.

БАБУСЯ. Та ви це бачили: сонце сяє, а сніг мете.

ДІДУСЬ. Випадає це народне свято на 15-те люте.

Ляльковий театр

Весна прощається з Морозом та Зимою

ВЕСНА. Темніє так швидко. Полечу я, мабуть, до себе.

МОРОЗ. Спасибі, дочко, що навістила (цілує)

ЗИМА. До побачення, сестричко! (цілує)

Весна полетіла. Мороз та Зима зайшли в будинок. Але недовго Весна летіла – перетнув їй дорогу білою пеленою Лютий, і не пускає.

ВЕСНА. Ти чого тут бешкетуєш? Дорогу давай!

ЛЮТИЙ. Нікуди ти, красуне, не полетиш, допоки моєю дружиною стати не згодишся…

Чеше свою бороду Лютий: ні землі, ні неба не видно.

ВЕСНА. Пожартував і досить: вдома у мене ще роботи багато.

ЛЮТИЙ. Не жартую: жоною мені станеш!

ВЕСНА. Ти що, племінничку, умом об землю тріснувся?!

ЛЮТИЙ. Постій, подумай – сказав же, далі не пущу…

ВЕСНА (задумавшись, потім стрепенувшись). Хоч бороду зняв би! Подивися в дзеркало, чи навіть в річку – на діда якогось схожий. Поголися, бороду знімеш – приходь, поговоримо…

ЛЮТИЙ. Завтра вранці буду (здіймається, відлітає геть).

ВЕСНА (про себе). Тьху, напасть! Ага, потрібен ти мені, ну, просто жити без тебе не можу, тьху!

Відлітає Весна. Безалаберно злітаються Горобці¸ і, буквально через мить після них, повертається Лютий.

ЛЮТИЙ (лютує) Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!!

ГОРОБЦІ. Ців! Ців! Ців! (хватаються в кучугури).

ЛЮТИЙ. Х-хо-о-оох-х!!! Спочину (лягає на кучугури). Весна?.. Ну, ти ще в мене, красуне тітонько, потанцюєш! Ти тільки заміж за мене вийди… потанцюєш… Буду я, Лютий, тобою, Весною, правити! І ніяких там тобі квіточок-травиночок – сніг аж до літа! А то і далі!!!

Ляльковий театр

Зміна декорацій – будинок Весни. Перший ранок. Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

Виходить з будинку Весна.

ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости – ні світ, ні зоря, - такий лепет підняли?!

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув!

Холод, сніг, шум – раптово прилітає Лютий, накидається на Городців.

ЛЮТИЙ (на Горобців) Ки-и-шиш, нечисть, звідси!!! (Горобців як здуло) Ну, Весно, слова свої не забула?

ВЕСНА. А ти свої? Не забула. Що з бородою?

ЛЮТИЙ (сердито). Далась тобі моя борода!

ВЕСНА. Як хочеш, як хочеш…

ЛЮТИЙ. Зустрінемося завтра.

Лютий відлітає.

ВЕСНА (про себе) Ага, завтра… А як потрібен ти мені, ну, просто жити без тебе не можу, тьху! Березню!!!

Весна заходить в будинок.

Ляльковий театр

Пройшов день – вимикається і потім вмикається освітлення сцени. Будинок Весни. Бородатий Лютий стукає у двері. Виходить Весна.

ВЕСНА. Ти? Знову ти?! А розмова у нас коротка: або-або. Або зі мною, або з бородою. Вибирай! Завтра день третій – день останній.

Лютий відлітає від будинку Весни. Чути як лютує. Повертається в будинок Весна.

ЛЮТИЙ. Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-ху-у-у-ух-у!!! Х-хо-о-ох-ох!!! (чепається на кучугуру, аж Горобців розполохав). Весна… Ну, ти ще в мене, красуне тітонько, потанцюєш! Ти тільки заміж за мене вийди… потанцюєш… Буду я, Лютий, тобою, Весною, правити! І ніяких там тобі квіточок-травиночок – сніг аж до літа! А то і далі!!! (Здіймається разом з кучугурою сніга і відлітає)

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців!

Ляльковий театр

Пройшов день (світло). Третій ранок біля будинку Весни. Безалаберно злітаються Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

Виходить з будинку Весна.

ВЕСНА. Що це ви тут, вертихвости, - ні світ, ні зоря – такий лемент підняли?!

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

ВЕСНА. Що-що-що?! Що ви сказали?!

ГОРОБЦІ. Ці-ців…

Раптово прилітає уже безбородий Лютий, накидається на Горобців.

ЛЮТИЙ. К-ки-ши-ш, нечисть, звідси!!!

Горобці ж – ні з місця.

ЛЮТИЙ (закипаючи від гніву). Та ви!!! Та я вас!!!

ВЕСНА (до Лютого) Та нічого ти вже їм, виродку, не зробиш!!! Уся твоя сила, окаяний, у твоїй бороді була, а де та борода? Немає… Березню!!!

Виходить з будинку Березень.

БЕРЕЗЕНЬ. Кликали, мамо?

ВЕСНА. Кликала. Прожени цього шалапута (показує на Лютого), і щоб мої очі більше ніколи його не бачили!

Березень зашиворіт виводить Лютого. Згодом повертається.

БЕРЕЗЕНЬ (хукаючи на руки) Холодний. Противний. Прогнав!

ВЕСНА. І за роботу, синку, за роботу… У нас її – непочатий край!

Ляльковий театр

Зміна декорацій – будинок Мороза і Зими. Безалаберно злітаються Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Весна… заміж… Лютий… потанцюєш… правити… до літа… до літа… а то і далі, ців!

МОРОЗ. Ців, чув, тьху! Що далі? Далі що? Тільки не всі разом!

ГОРОБЦІ. Бере-зень… бере-зень… бере-зень… геть-геть-геть!..

МОРОЗ. Зрозумів, ців… (задумався). Так, покличте сюди Зиму та Лютого… А самі – к-ки-ши-ш! – голова від вас розболілася.

Горобці зникають. Через деякий час заходить Зима; за нею ховається безбородий Лютий.

ЗИМА. Кликали, тату?..

МОРОЗ (передражнюючи). Кликали, тату Що ж це ти, Зимо, га, з Лютим справитися не можеш?! Не дивися так, не дивися: я хоч старий та древній, а ще такого прочухана тобі дам – завиєш… А ти як думала?! О, а що це там таке за тобою – малесеньке, плюгавеньке, безбороде?.. Га?!

ЗИМА. Тату, Лютий…

МОРОЗ. Ну, розлютив ти мене, Лютий! Геть з очей моїх!

ЗИМА. Та я… та ми…

МОРОЗ. Будеш правити з Лютим на три дні менше! Не подивлюся, що дочка! Так по срамити, так по срамити… Ладна була сестру за цього про хвоста оддати.

ЛЮТИЙ. Та вона нічого не знала…

МОРОЗ. Не знала?! Повинна була знати! Геть, я сказав, геть!!!

Зима та Лютий прожогом вибігають від Мороза.

МОРОЗ. Так по срамити, так по срамити… Горобці сміються!!!

Драматичний театр.

Бабуся Орися, Дідусь Тарас та Василько підходять до лялькового театру

БАБУСЯ. З часом, дітки, Зимі удалось-таки задобрити Мороза – батько ж…

ДІДУСЬ. Але не набагато. Лише на один день у чотири роки. А більше – зась! Уперся старий – і все.

ВАСИЛЬКО. Ага! А рік з тим самим днем називають в народі – високосним. Правда ж?..

Ляльковий театр

Літають Горобці.

ГОРОБЦІ. Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-ців-ців! Ців-ців-ців! Чув-чув-чув! Ців-чув!