Четвер, 23 Лис 2017, 15:15

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Я з цих країв

Я  З  ЦИХ  КРАЇВ…

           Я з тих країв, де сонце сходить в полі,

А вітер пестить яблунь пелюстки…

Поглянь-дивись: засоняшнилась доля

І хлопчиком побігла до ріки.

 

Я з тих країв, де в небо щохвилинно

Надривно лине жайворонка спів,

Де соловей не спить…

- Це  ж  Україна!

- Я  з  цих  країв…



МАМИНА  ПІСНЯ

(Поема, уривки)





ВСТУП 

…А світ починався

Тремтливо, казково…

А світ починала

Її, колискова…

А серце – ой, мамо! –

Не серце – тривоги:

- Ждуть сина дороги;

Ось виросте, й піде

У світ, у широкий…-

Тобі якби, світе,

Святий цей неспокій,

Цей, мамин…

 

ПЕРШІ КРОКИ

…Століття двадцяте,

Дивися, нівроку:

За руку – й по хаті –

Міцнішають кроки.

Століття двадцяте:

- Разочком, дитино!..

Аж світиться мати

І  птахою лине.

І світ цей святковий –

Для матері й сина.

Звучить колискова –

Співа Україна.

І вікна, як вічність,

(Прозоро, аж слізно),

Вдивляються вікна

У  мамину  пісню.

 

ПЕРШІ  ЖНИВА

…А  сонце швидко,

З  розгону -  «дзе-е-ень!»

Промінням в шибку:

- Вставайте, де-е-ень!

Жнива… Піднявся

До сонця я:

Червоним вальсом

Звучить  зоря…

…А мати скорше

Готовить  їжу:

Її, молодший,

У поле їдеUK;

Пшеничне рясно

Заколосило;

А поле: «Здрастуй!»

Зустріне  сина;

Зове  та будить,

І  колосково…

Це, мамо, в  люди

Йде  колискова.

 

УСВІДОМЛЕННЯ

А мамина пісня –

Землі колискова;

Якщо ти не прісно

Живеш – колосково;

Якщо ти у світлій

І  славній роботі;

Бо мамина пісня –

Який ти і хто ти;

Вирує в заводі,

Колоситься в полі

Мамина пісня –

Синівська доля.



ВІЛЬХОВЕЦЬКА  ЛЕГЕНДА

(ВІРШОВАНИЙ  РОМАН, УРИВКИ)


…село моє називається Вільховець…

Приїздіть до нас

навесні:

ніжно-зелений

оксамит озимини

нагадає вам море;

а там, далеко,

де обрій майже

обіймається з полем,

привітно майорітиме

можливо – моя,

можливо – когось іншого,

але  -  з відчиненими

для друзів серцями

подільська хата.

Отже, ви їдете:

врізнобіч від задерикуватого автобуса

злякано розбігаються

зеленкувато-білі, аж порозовілі від бігу,

вишні-черешні-яблуні –

молоді та веселі, красиві  та безтурботні,

наче шкільні випускниці

мого незабутнього  10-Б.

По-жіночому довірливо

пелюстки туляться до автобуса,

припадають до його вікон,

дверей, лобового;

довгоочікуюче  дивляться на вас

і… зриваються…

о, як вони кричать

під шаленими колесами

бездушного транспорту…

невже не чуєте?..

…село моє називається Вільховець…

від слова – вільха;

але жодної вільхи

ані в самому селі;

ані в дрімучих лісах,

що зеленою стіною

захищають село;

ані на картинних берегах

мало кому відомої

Матіршанської –

тихої дитини Дністра –

вам не зустріти…

…село моє називається Вільховець…