Вівторок, 19 Бер 2024, 05:42

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Кіт-забіяка (Вистава для дітей 3-5 років)

Дійові особи:

Автор

Дмитрик

Кіт

Мама

Дід

Баба

 

 

Дія перша:

За столом – Дмитрик, Кіт, Дід та Баба. Мама подала Дмитрику та Коту пюре з котлетою, виходить на кухню. Баба плете носок. Дід читає газету. Автор – біля Дмитрика.

Автор. Позавчора?

Баба. Так, в обід.

Дмитрик. Знов подряпав мене Кіт.

Автор. Знову втрапив у пригоду.

Баба. В безкінечну перепалку…

 

Дмитрик бере з тарілки Кота котлету. Кіт намагається відібрати – одержує по лапі. Автор – той же результат, але на цей ніхто не звертає уваги.

 

Кіт. М-мя-а-у-у!!! (дряпає Дмитрика)

Баба. Доню-ю! Доню-ю-ю!!!

 

Мати вибігає з кухні, дує Дмитрику на палець.

 

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду!

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду! Та несіть уже!

Баба. Ой, божечку ж ти мій, убили дитину! Убили-и!!!

 

Баба падає в обмірок.

 

Мама. Валер’янку!

Дід. Валер’янку!

 

Дід дістає пляшку з настінного шкафчика. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.

 

Дід (прибігає). Візьми!

Мама. Валер’янку… Оцет приніс! Валер’янку!!!

 

Мама продовжує махати газетою, Дід знову біжить до настінного шкафчика. Баба опритомнює.

 

Баба. Дід газету не читав!

Дмитрик. Лікуватись як я знав…

 

Бинтує Коту праву лапу.

 

Автор. Ага! Лапу замотав Коту…

Дід. Правильно!

Баба. Правильно!

Автор. Але ж не ту…

 

 

Дія друга

Мама. Як не ту? Як це не ту?!

 

За стіл всідаються Дмитрик, Кіт з забинтованою правою лапою, Дід та Баба. Біля Дмитрика стоїть Автор. У Дмитрика та Кота на столі тарілки пюре з котлетами.

 

Мама. Як не ту?

Автор. Бо учора…

Баба. І в обід!

Дмитрик. Знов подряпав мене Кіт…

Мама. Знову?!

Автор. Знову втрапив у пригоду.

Баба. В безкінечну перепалку…

 

Дмитрик знову бере з тарілки Кота котлету. Кіт намагається відібрати – одержує по забинтованій палі. Автор – той же результат; але на це ніхто не звертає уваги.

 

Кіт. М-мя-а-у-у!!! (дряпає Дмитрика)

Баба. Доню-ю! Доню-ю-ю!!!

 

 

Мати вибігає з кухні, дує Дмитрику на палець.

 

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду!

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду! Та несіть уже!

Баба. Ой, божечку ж ти мій, убили дитину! Убили-и!!!

 

Баба падає в обмірок.

 

Мама. Валер’янку!

Дід. Валер’янку!

 

Дід дістає пляшку з настінного шкафчика. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.

 

Дід (прибігає). Візьми!

Мама. Валер’янку… Оцет приніс! Валер’янку!!!

 

Мама продовжує махати газетою, Дід знову біжить до настінного шкафчика. Баба опритомнює.

 

Баба. Дід газету не читав!

Дмитрик. Лікуватись як я знав…

 

Бинтує Коту ліву лапу.

 

Автор. Ага! Лапу замотав Коту…

Дід. Правильно!

Баба. Правильно!

Автор. Але ж не ту…

 

Дія третя:

Мама. Як не ту? Як це не ту?!

 

За стіл всідаються Дмитрик, Кіт з забинтованою правою лапою, Дід та Баба. Біля Дмитрика стоїть Автор. У Дмитрика та Кота на столі тарілки пюре з котлетами.

 

Мама. Як не ту?

Автор. Бо учора…

Баба. І в обід!

Дмитрик. Знов подряпав мене Кіт…

Мама. Знову?!

Автор. Знову втрапив у пригоду.

Баба. В безкінечну перепалку…

 

Дмитрик знову бере з тарілки Кота котлету. Кіт намагається відібрати – одержує по забинтованій палі. Автор – той же результат; але на це ніхто не звертає уваги.

 

Кіт. М-мя-а-у-у!!! (дряпає Дмитрика двома лапами)

Баба. Доню-ю! Доню-ю-ю!!!

 

 

Мати вибігає з кухні, дує Дмитрику на палець.

 

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду!

Дід. Зеленку!

Мама. Йоду! Та несіть уже!

Баба. Ой, божечку ж ти мій, убили дитину! Убили-и!!!

 

Баба падає в обмірок.

 

Мама. Валер’янку!

Дід. Валер’янку!

 

Дід дістає пляшку з настінного шкафчика. Мама дідовою газетою махає перед обличчям Баби.

 

Дід (прибігає). Візьми!

Мама. Валер’янку… Оцет приніс! Валер’янку!!!

 

Мама продовжує махати газетою, Дід знову біжить до настінного шкафчика. Баба опритомнює.

 

Баба. Дід газету не читав!

Дмитрик. Лікуватись як я знав…

 

Бинтує Кота повністю.

 

Автор. Ага! Лапу… Та бинтує його всього!

Дід. Правильно!

Баба. Правильно! Хай стоїть тут пам’ятником і не дряпає мою дитину! Дмитрику, страждалець ти наш, іди, бабця тебе поцілує!

Кіт. М-мя-я-а-у-у!!!

 

Кінець