Неділя, 16 Гру 2018, 06:25

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » Філософські твори

Мамина пісня (Поема)
         Вступ
…А світ починався
Тремтливо, казково…
А світ починала
Її, колискова…
А серце – ой, мамо! –
Не серце – тривоги:
- Ждуть сина дороги;
Ось виросте, й піде
У світ, у широкий…-
Тобі якби, світе,
Святий цей неспокій,
Цей, мамин…
 
          Перші кроки
…Століття двадцяте,
Дивися, нівроку:
За руку – й по хаті –
Міцнішають кроки.
Століття двадцяте:
- Разочком, дитино!..
Аж світиться мати
І  птахою лине.
І світ цей святковий –
Для матері й сина.
Звучить колискова –
Співа Україна.
І вікна, як вічність,
(Прозоро, аж слізно),
Вдивляються вікна
У  мамину  пісню.
 
        Перші  жнива
…А  сонце швидко,
З  розгону -  «дзе-е-ень!»
Промінням в шибку:
- Вставайте, де-е-ень!
Жнива… Піднявся
До сонця я:
Червоним вальсом
Звучить  зоря…
…А мати скорше
Готовить  їжу:
Її, молодший,
У поле їде;
Пшеничне рясно
Заколосило;
А поле: «Здрастуй!»
Зустріне  сина;
Зове  та будить,
І  колосково…
Це, мамо, в  люди
Йде  колискова.
    
 Усвідомлення
А мамина пісня –
Землі колискова;
Якщо ти не прісно
Живеш – колосково;
Якщо ти у світлій
І  славній роботі;
Бо мамина пісня –
Який ти і хто ти;
Вирує в заводі,
Колоситься в полі
Мамина пісня –
Синівська доля.
 
         Клятва
Армійська присяга –
Врочиста, священна:
Полотнище стягу
І  ми – поіменно…
Країно,
Ти в клятві
Стоять воєдино
У  світу на варті.
Серцями вростаєм
У  мрії  віків:
«Гранітними станем,
Щоб світ повеснів!..»
        
         В  армії
Не пише кохана –
Не спиться, не сниться…
До скла, як до рани,
Припала синиця.
«Синичко,я вірю
В  прикмети чекання…»
На стіни, на білі,
Вбіг зайчик румяний.
То  сонце привіт свій
Мені шле, солдату:
«Я – звідти, я – звідти,
Від хати, від хати,
Де все найрідніше,
Де батько та мати;
Де трави – і ті вже! –
Навчились чекати…
Як служба?..»  - Нівроку!..
Підйом – ну коли вже?! –
Днювального кроки
Гарматять по тиші…
«Солдате, кого  ти
Чекав тут найбільше
В  тремтливих рядочках
Листа-телеграми?..
Дівчину, напевне?..»
-  Ні,все-таки, маму…
«Підйо-о-ом!!!» - і додолу
Думки невійськові;
А вдома, а вдома –
Світанки казкові;
Жаданні стрічання;
Черешні у лісі…
Я  вас захищаю:
Ви – мамина пісня!
 
            Д М Б
- Я твій, мирна доле,
І  я  -  уже в рейсі…
«до-дому, до-дому!..» -
Колеса по рельсах…
Ще їхати та їхати –
Та що там! – я  вдома;
Де мамина втіха,
До болю знайома;
Де батько та сестри;
Розмови до ранку…
- А як ти?.. -  А  де  ти?..
- А  мого  Іванка?..
-  Не бачились, тітко;
Служить непогано;
Сюди мене тільки
Тягнуло…  -  А  гарно
У  тім Підмосков’ї?
- А є там озера?..
А  мати  привітно:
-  Застигне вечеря…
…Приїду -  День добрий! –
Нагряну неждано;
Безмовно за обрій
Вдивляюся в далі…
Зупинка. Розлука
Гряде на пероні.
Запрошую друга
До себе… Погони
Збратали навік нас,
На повнім серйозі!..
…Дощинки на вікнах –
Скупі наші сльози;
Засмучені лиця,
Гарячі обійми…
Уже й провідниця,
Та так мелодійно:
- Синочки, рушаєм!..
Глядіть, щоб не пізно! –
До нас чи про пісню,
Про мамину пісню?..
 
        Сьогоднішній
Живу тепер в місті,
Де гул хороводить:
Під вранішні «Вісті»
Встаю на роботу;
Приходжу під вечір –
Стрічає дружина
Та крик молодечий
Розумника-сина;
Танцює кімната
Від нашого гику;
«Дурієте разом –
Малий та великий!..»
А потім над сином
Дрімота нависне.
Щаслива дружина
Співатиме пісню;
І   буде літати
Син в  сонному мареві…
 
Дружину  спитайте
Про пісню,
Про  мамину.
 
Категорія: Філософські твори | Додав: Idarop (30 Лип 2010)
Переглядів: 3033 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 1
1 Катерина Марійчук  
ЯКА БАГАТА НА ДІТЕЙ СВОЇХ ЗЕМЛЯ УКРАЇНСЬКА.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]