Четвер, 23 Лис 2017, 15:14

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

Дитсадівський розмов-ляль-ник (продовження)

Філософія

Вияснимо
Землю покрила пітьма:
Я тут є чи нема?!

Продзвеню по авеню!
По французській авеню
Каблучками продзвеню.
Це не наша вулиця –
Горбиться, сутулиться,
Звісно, наша краша
Тим хоча б, що наша,
Але там так чисто,
Що аж урочисто,
Ні, французські авеню
Я ні в чому не виню –
Каблучками ж продзвеню!

На баштані
--   На баштані в дядьки Вані…
--   В дядьки Вані?
--   На баштані!
Там вони – кавуни,
Отакі горбки зелені!
Там і я,
Зайдіть до мене…
--   А всередині – червоні!
--  Сік стікає по долоні,
Сік, як мед,
Цілющий сік…
--  Кавуни ці знає світ,
Всюди славляться вони,
--  Із Херсона?! Кавуни?!
--  Кавуни – кабани…
--  А багато?
--  Табуни!
--  Виростаємо на сонці
Кавуни і я,
Херсонці!
 
Барвінок
Барвінок стелиться при хаті.
Тут люди добрі, непихаті:
Барвінок – символ доброти.
Рости,
Малесенький мій синку,
Своєю добротою до барвінку.

Жаби та якби
Жаба-мати й жабеня
Раз угледіли коня:
До ставка придибав кінь;
І з коня упала тінь.
Жабеню сказала жаба, 
Жабеню сказала: "Слабо!
Якби я була б, як кінь,
Не такого була б тінь!”
 
Кулінарія
 
Тобі, дощику, зварю борщику!
Ди- ди- ди - дощику, йди
                  на поля, на сади,
                  дощику, йди.
Дам-дам-дам – тобі, дощику,
                      зварю борщику
                      у великім горщику,
Дмо-дмо-дмо – разом і поїмо;
                      на поля, на сади,
                      дощику, йди –
Ди-ди-ди! 

Богатир
--   Богатир – я! Знайте скрізь:
Скільки я, ніхто не з’їсть!
 
Хомство
--   Я – Хома,
Він – хом’ячок:
Батько – я,
Він – мій синок…
--   І що це значить?
--   Навчаю
Хом’ячка
Хом’ячить!
 
Хрумка
Хрумка-хрумка-хрумкотів:
Що давали, все поїв.
Не давали--також хопнув!
Ви ж дивіться, щоб не лопнув,
Бо, якщо він лопне, діти,
Хто тут буде хрумкотіти?

Ха-ха, уха!
Юля-Юля, еге-гей,
Завтра в Юлі ювілей.
Мама їй купила юбку,
Поздоровить хоче Юльку.
Юля-Юлечка – юннат,
Я її молодший брат.
В Юльки – рибки золоті.
Маю, друзі, на меті
Для своєї Юльки
Наварить з них юшки.
Юшка-юшечка-уха,
Буде радості, ха-ха!
А які приправи?
Запитаю в мами.

Секрет зеленого борщу
У зелений борщ,
Андрію
Я щавлію
Не жалію.
Що то за борщ,
За зелений,
Андрію,
Без щавлію? 
 
Музика та співи
 
Пісня
Ет - написав Поет
         вірш – сонет
Ета – радіо й газета
         славили Поета.
Еант – почув Музикант –
         молодий талант.
Естав – всю ніч не спав:
         пісню писав.
Еилася – пісня народилася,
         рікою полилася.
Етуліти – по всьому –- усьому світу
         співали пісню цю діти.
 
Дмитрик – музикант
«Ду-ду-ду» та «ду-ду-ду» --
Дує Дмитрик у дуду,
--   Досить, Дмитрику, дудіти,
Дай, дуду чекають діти!
--   Діду, трішки подудю,
Дам надовго їм дуду.
 
Віртуоз біля ос
--   Біля дуба, біля ос
Грав на скрипці віртуоз.
--   Біля дуба?
--   Біля ос?
--   Танцював хто?
--   Віртуоз.
--   Не зрозуміли оси
Гру віртуози.

Ців-ців чув спів
Хлопчику-горобчику,
Де ти був?
Хлопчику-горобчику,
Що ти чув?
Був я в лісі, був я в полі,
Був-був-був.
Заспівала пісню Оля –
Чув-чув-чув.
Ців-ців-ців--
Прилетів!
 
Хто співав?
Хто учора тут співав
І, мабуть, на скрипці грав? –
В цуценяти запитав,
І почув від нього: «Гав!»
Зразу ж кинувся до гав,
І у гав я запитав:
Хто учора тут співав
І, мабуть, на скрипці грав?--
Й говорить не захотіли:
Наче листя, відлетіли.
Мені що? Хотів я знати
Хто уміє так співати.
 
Сільське господарство
 
Пробудження
Скоросоння вискочив на ганок
Рожевощокий ранок –
Зоря мелодію заграла.
І як прогавила це гава!
А ось несе в відрі газдиня
Те, що зосталося від дині.
І гаві те поїсти варто
До горобчачого, ой гвалту,
Допоки дико гелготати
Не стануть гуси коло хати
А світ уже прмінням повний,
А день, як виноградне гроно.
І сонце в небі, наче дзига…
Молодша дідова гирлига,
І кида дід її на ганок: -  Добрий ранок!
 
В село!
В селі вас, точно, не було.
То ж завітайте ви в село.
Домчали? Наша крайня хата.
Ми всі вас вийдем зустрічати:
Андрійко, Вітя та Оксанка,
Світлана, Галя та Іванко,
Володька – я, Микола-Коля,
Тамара та найменша – Оля.
Не важко нас порахувать:
Дівчаток – п'ять і хлопців – п'ять.
Тут головне – надумав та зібрався.
Ось мама Катя, батько Вася,
Ось Прокіп – дід й Софія – бабка…
Та швидше ви – згорять оладки!
Добридень! – ви вже на подвір”ї.
Неначе сніг, літає пір'я.
На ваш приїзд, як добрий знак,
З-за хати зашипить гусак
І підійде, і загелгоче:
Та не кусать – він хліба хоче.
З садка щодуху прибіжить індик,
Учений наш, а ось до Інн не звик,
Втім, знаю, це вас не лякає:
Інн не було у вас, не буде і немає.
Рябко, - наш пес, - не бійтеся –не злий:
Як гавкає не чули навіть ми,
А хвіст у нього завертівся –
Не покусає, я давав, наївся,
Зморилися з дороги ви всі –
Покажу, потім, наші вівці.
Найбільший там баран Борис.
Ти, Ігоре, з ним тільки не борись,
Скажу тобі – дурна худоба:
Розгін – та як ударить лобом!
На що, здавалось би, мене –
Остерігаються, буцне.
І це підтвердять, ось: "так-так” –
І качур наш, і наш гусак.