П`ятниця, 20 Жов 2017, 07:12

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET

КАМО ГРЯДЕШІ

 ШАНОВНІ  ДОБРОДІЇ!

 

           Як багатожанровий та різновіковий український письменник,автор 10 книжок, своїм найвищим досягненням вважаю усвідомлений вихід на філософію ціле направленого інакомислія. Врешті-решт, власна по життєва літературна творчість, і я це визнаю, лише ілюстрація стежок до співробітництва у співрозвитку сучасних українських соціальних первинно-творчих різностей  на спільну праоснову.

        Головна особливість «філософії майбутнього» (саме так охарактеризував філософію ціленаправленого інакомислія В.Литвин) в тому,що вона вручає ключі від нових небачених обріїв та,водночас,робиться фундаментом цих нових небачених обріїв. Відрізняється від усіх відомих нам філософій  двома основними функціями – глибинно-менталітетною та об’єднавчою в різностях.

        Зрозуміло, одна ластівка весни не робить,але найбільшим своїм злочином перед Україною я вважатиму власне замовчування «божого одкровення»,котре звалилося на мою бідну голову.

    З повагою  

                         Нагорняк Володимир Якович



Всеукраїнська об’єднувальна ідея     В.Я.Нагорняк

КАМО ГРЯДЕШІ

 

Філософія ціленаправленого інакомислія –

це наука про співробітництво у співрозвитку сучасних менталітетно-суспільних

первинно-творчих соціальних начал

на всеукраїнську об’єднувальну ідею

 

Херсон

2008


ПЕРЕДМОВИ

 ОСНОВИ

Глибинно-історична українсько-менталітетна та осучаснена автором філософія ціленаправленого інакомислія допоможе доказово і на найвищому – молекулярному рівні – сучасній українській суспільній думці здійснити перехід від несвободи півсотні зациклених вітчизняних партійних єдиномислій до вивільнених та розгалужених безмежних свобод первинно-творчих національних особистостей в усіх галузях сучасного українського буття.

 МЕТА

Правдиво висвітлити, чітко концепційно окреслити, визначити та означити головні – з точок зору українського менталітету та філософії ціленаправленого інакомислія – сучасні «українські біди» та суспільні орієнтири подолання їх.

 ФОРМИ

Теоретичні викладки з філософії ціленаправленого інакомислія конкретизуються власними незаполітизованими життєвими спостереженнями, авторськими гуманітарними дослідженнями, ілюструються багатожанрово-різновіковою письменницько-журналістською творчістю, оживляються нею.

Вищезгадувана філософія започаткована авторським идаропним мисленням, основна відмінність котрого в тому, що мислення не нав’язується однозначно, а багатовекторно та різноаспектно пропонується. А це означає справжній пошук істинного: не споживацьке пережовування-зазубрювання, а творче конструювання – навіть і тоді, коли вона відмінна від авторської – власної думки навколо заданої авторським фактажем суспільної проблеми. Іншими словами: це заклики до роботи думки, до позачасового співробітництва у співрозвитку різних українських соціальних начал, до первинної творчості в усіх галузях народного господарства України.


Хвороби українського менталітету

(Передмова)

«…посіявши хаос, ми непомітно підмінимо їхні цінності на фальшиві… і примусимо їх у ці фальшиві цінності повірити…»
(А.Даллес «Післявоєнна доктрина», 1946 рік)
 
«Тільки з допомогою свободи можна підготувати до свободи… тільки з допомогою співробітництва можна  підготувати до соціальної гармонії та співробітництва… тільки з допомоги демократії можна підготувати до демократії…»
(С.Френе «Антологія Гуманної Педагогіки»)
 
«Розруха в головах!»
(М.Булгаков «Собаче серце»)

Хто ми?
Чиїх батьків ми діти?!
 
Що скажемо на божій атестації ми, неуки душі?..
 
Залишимо оцей наш час Історії    
як грунт для самознищення.
 
Аборигенів островів  надій, обманутих надій,
Історія запише українцями.
 
Чорнобилем душевним
 час нас мітить!
 
Шевченко – попади в наш час – згорів би тут
з ненависті до нас…
Морально-душевні первинно-творчі національні праоснови, котрі шліфувалися протягами століть, і у котрих ми затято не вчимося – менталітети – у кожного народу свої. Неоднозначимі, відмінні, але спільне – об’єднувальна функція національних менталітетів. Інакше – нація розпалась би, розпорошилась би по світу, не вижила б.   Здавалось би: «учітеся, брати мої», як заповідав Тарас Григорович, учіться доброго один у одного, співпрацюйте на співрозвиток… Ясніше ясного, правда ж?! Але правда і в тому, що об’єднуються, зближуються при усіх своїх видимих відмінностях тільки нехворі менталітети. Як людину з ослабленим імунітетом атакують хвороби, так і нації, котрі, здебільшого, власноруч відокремлюються від національних праоснов, атакують різного роду негаразди.  Боротьба з цими негараздами, як лікування листочків у дерева з підпорченим корінням, завжди носитиме локально-камуфляжний характер.

Тут бережуть, як дівчина невинність,

(до економіки-культури-школи),    зі слів чужих                         зачовгану вторинність…

 

Вторинність пре на перші ролі!
Ми – теперішні, 2008-ий рік, - вже, чи так мені дається, починаємо уясняти те, що так і не спромоглися за роки незалежності стати настільки українцями (не хохлами-яничарами, а українцями), щоб нашим найвищим (отже, в першу чергу, і надпартійним!) пріоритетом ставала праоснова, менталітет, і його об’єднувальна ідея.

Їм доля прапор дала, щоб нести:

порвали прапор на свої онучі…

 

Час виставить-таки рахунок: не хто, а що

стояло за тобою?!

 

Слова твої – зернятоньки малі – посіються дбайливо по ріллі чи підуть підло по масних кишенях?..
Менталітет – душа народу, а виразниками народної душі і носіями душі крізь століття були, є та завжди будуть глибинно-менталітетні національні письменники, і тільки вони.  Це в далекому 1946-му році, розпочавши атаки на радянські – в тому числі і український – менталітети, зрозумів американський ідеолог «холодної війни» Аллен Даллас: «… з літератури та мистецтва ми витравимо їхню соціальну сутність… відчужимо художників… відіб’ємо у них бажання займатися відображенням тих процесів, котрі відбуваються у глибинах народних мас…»