Четвер, 19 Кві 2018, 11:42

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » Філософські твори

Енциклопедія українських абсурдів 251-297


151-250


251.

 До посади –

вужем;

і все без проблем!

 

252.

Як полюбили

наших карасів

заокеанські щуки!

 

253.

Інопланетянка

менталітетно

школа.

 

254.

Я час оцей

беру на серце,

і серце йде на нітрогліцерин!

 

255.

Полин-зорі проміння –

болісно-байдужі –

нанизують на себе наші душі.

 

256.

Економіка:

із макро- в мікро-

чесно як зійти?..

 

257.

На скільки поколінь

ці шрами

від копійки?!

 

258.

Ліпоксація совісті –

річ неодмінна

для майбутньої України.

 

259.

Покличе

совість

з перекуру!

 

260.

Вихователь майбутнього світлого –

(ой, чи світлого?!) –

на чорно-злиденній зарплаті раба.

 

261.

Сивіє в попіл

закопійчена

душа.

 

262.

Акваріумні рибки

суспільства

акваріум не розіб’ють?

 

263.

Історика

істерика –

наш час!

 

264.

Не дотягуються

до ілюзій

колишні друзі.

 

265.

Моя нікудиненалежність –

чиновницьким системам

протилежність.

 

266.

Чимдуж рвонули до нуля

на шлунок власник,

на кишені для, тля!

 

267.

Папір – душі відбиток чи копірка,

де душу

зафіксовує копійка.

 

268.

Тут проститутками душі

робилися з глашатаїв

поети.

 

269.

Як методично – телепузиків повтори –

вбивали юні душі

ці потвори.

 

270.

Я – вічний учень;

я у вічності

учусь.

 

271.

Птаха простору

загнали

в контору.

 

272.

Трамбують

душу

копійчиною!

 

273.

Не зрадьте

пам'ять

чорнозему!

 

274.

Ворогами українськими освячені

нарко-очі

українського безбатченка.

 

275.

Щасливі від недавнього

безмежним

щастям даунів.

 

276.

Як рекламами

знецінює тебе

українське ТБ!

 

277.

Куди Херсонщину турнула

херсонська

лже-культура?!

 

278.

Промениста душа сільська

обростає камінням бездушності

міста.

 

279.

Куди завів тебе

нікчемний шлунок,

оскотинивши націю собою?!

 

280.

- Телятко на дві матки…

- А попади під владу онного телятки….

- Бицяра!!!

 

281.

Колись були й ми расаками,

та оскотинилсь

роками.

 

282.

Ні, я  - не перший;

я – первинний;

серцем підійди!

 

283.

Туман Весни

шмигнув над доляли,

а як надіялись – крильми!..

 

284.

Тому бідна

школа рідна,

що директору така потрібна.

 

285.

Чиновнику, ми гірко розійшлися

у найсвятішому –

в любові до народу.

 

286.

Чиновник жде,

що справку навіть на життя

просити в нього стану я.

 

287.

Мабуть, старію:

про минуле

мрію…

 

288.

Можливо, те гучніше,

але рідніше

саме це!

 

289.

…А сини  (що тут скажеш, що зробиш?) ві-дір-ва-ли-ся від землі;

ось мій чорнобиль…

 

290.

Без коріння

не жити дереву,

не давати під осінь плоду…

 

291.

Дивиться на Землю Всесвіт

очима

отчої хатини…

 

292.

Вчать безрідну латинь освіти

майбутні чортополохи епохи

в освітянському секонд-хенді душі.

 

293.

Прострелена часом

навиліт

душа.

 

294.

Тут нас учили

на рабів;

аж світ рябів!

 

295.

Чи вимолить пробачення

навмисне небачення

далі масної копійки?!

 

296.

Та вони ж звізду, ой, з неба –

як говорять! – та для тебе –

розтопирюють кишені…

 

297.

Прогрес – одне:

наскільки ми

назавтра будемо людьми.

Категорія: Філософські твори | Додав: Idarop (20 Сер 2010)
Переглядів: 738 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]