Понеділок, 24 Вер 2018, 17:57

Дитинства теплими стежками


сайт Володимира Нагорняка


Ви увійшли як Гість | Група "Гости"
Сім'я абеток
СЦЕНАРІЇ
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Лічильники
Український рейтинг TOP.TOPUA.NET
Категорії розділу
проза [1]
прозові твори Володимира Нагорняка
вірші [29]
переклади [5]
Філософські твори [9]
інші публікації [0]

Головна » Статті » Твори Володимира Нагорняка » Філософські твори

Енциклопедія українських абсурдів 151-250


81-150


151.

Ти будував хатину сину.

Не будував у нім людину.

Ти сину збудував хатину!

 

152.

Прогуляйся по садочку

чи майни

в бездушне місто.

 

153.

Блоха з людини пила кров,

а потім лекцію читала –

про любов!

 

154.

Агов єси,

чий хліб їси,

святий простий насущний хліб?!

 

155.

Пройди, народе, тимчасову мілину

і вийди

на святі традиції!

 

156.

- Заговорив Майдан…

- Майдан?

- Заговорили!

 

157.

Німі кричали

десятьма руками,

а ненімі – мовчанням золотіли.

 

158.

Сягни

із необхідності –

в свободу!

 

159.

Як старість на палку,

на серце

зіпруся.

 

160.

Настільки світла ти людина,

настільки світлий

виворіт душі.

 

161.

Чиєї

мами

син?!

 

162.

Завдяки чужому світлу,

на свою виходиш стежку;

на свою – ось що важливо!..

 

163.

Світло йтиме

дітям-внукам –

сонячнітиме життя!

 

164.

Брехня – неправда

правди плугом переореться

і перейде в правічний перегній.

 

165.

Чому Вітчизна – мачуха поетів;

поетів –

не запроданців пера?!

 

166.

Зарозумілі дурні

дефіцитом

не стають!

 

167.

Рука привладна

сипнула пшона –

і, наче підмінили, письмена…

 

168.

І підійде,

і словом привітає,

а слово те – вже не світає…

 

169.

Слова – зернятоньки душі –

посійтеся дбайливо по ріллі,

не розбредіться по масних кишенях…

 

170.

Як тяжко-важко депутату

лізе в рот

в селянські три зарплати бутерброд!

 

171.

Спускають

душу

в унітаз!

 

172.

Стрімке, з прокляттям на межі,

воно гряде –

спустошення душі.

 

173.

І совість

в тім’ячко

не грюка!

174.

Совість

не будили –

не простить!!!

 

175.

На транзит душі

заповзли

вужі.

 

176.

Заболотивсь

душевно

час.

 

177.

Талант колишній

теліпавсь,

як шпак на вишні.

 

178.

Охороняє

від народу

народних слуг.

 

179.

Не жити як –

як убивати! –

навчає телебачення тебе.

 

180.

Ти так себе – весняного! –

затер, що сором

на осіннього дивиться.

 

181.

На народні гроші

хату звів директор –

гарна хата!

 

182.

Зухвало із тебе

виймають тебе,

й гендлюють базарами світу.

 

183.

Сам напросився у в’язницю;

він уявив:

держава – це дружина…

 

184.

Гегемонічний клас

працює

на базар та унітаз.

 

185.

Будь, синку, славним, -

українцем!, -

а не знеславленим хохлом!

 

186.

Во благо наше і для нас

ці ваші цілі;

та чи залишимося цілі?!

 

187.

Шлунок на весь зріст!

 

188.

Не мудрість голови – округлість попи;

інстинкт тваринний із Європи

й до України донесли!

 

189.

Ми тільки-тільки

виживаємо

з-під копійки!

 

190.

Як боляче

у вічність йде

Чорнобиль…

 

191.

О, скільки душ пресвітлих

полягло в липучій мілині

болота!

 

192.

Від совісті

ховався

в депутатстві.

 

193.

Важко переноситься

за переносний смисл

удар під переносицю.

 

194.

Вигризають миші

з облвиконкому

київські окличні в херсонські коми.

 

195.

Самосели ми,

самосели –

відселилися ми від землі!!!

 

 

 

196.

Чи любов

до Вітчизни великої

у нас визріє… без малої?..

 

197.

Чия б то не була,

в майбутньому не задзвенить

фальшива мить!

 

198.

Фіктивний шлюб з копійкою

майбутнє

не прощатиме нікому!

 

199.

Україну

об’їдають

депутати.

 

200.

Втікає від рідного світла

українська освіта

в Болонське болото.

 

201.

Поезія – душі підручник,

де сам поет –

століть заручник.

 

202.

Учителю вклонись,

як вічності вклонись –

не тимчасовим мамонтам часу МОНу!

 

203.

Не те важливо,

що згорів сірник;

важливо – що ним запалили.

 

204.

Стискують-тиснуть лапи прогресу;

телерекламами душі

ведуть у регрес.

 

205.

Кличе об’єднатися,

щоб легше – оптом! –

продаватися.

 

206.

Подумать може навіть про народ,

як – випадково! – думка

випаде з кишені.

 

207.

Культуристи духу:

зашкалили нулі душі –

у позу ставлять тіло.

 

208.

Душа

у цього тіла

озвіріла!

 

209.

Юриспруденція:

від совісті

забігла в циркуляри.

 

210.

Хай ваша совість

вашим шлунком

не подавиться!

 

211.

Не міряй молодість грошима:

за них під старість

молодість не купиш.

 

212.

Хрипливий голос

рідного Висоцького

звучить бальзамом для душі.

 

213.

Дощі поезії Шевченка

не злили бруд

із душ сучасних яничарів.

 

214.

Нюансів вічних

камертон –

поет.

 

215.

Розмовами

врозумили

адреналін.

 

216.

Стати на пляшку –

не важко;

подвиг – зійти.

 

217.

Розпласталися мрійки,

як продажна мадам

з телереклам.

 

218.

На жар душі

уже припасені

шампури.

 

219.

Щоб ваша особиста тимчасовість

майбутньому

чужою була.

 

220.

Занадто хитрі,

щоб щасливо

жити.

 

221.

Не розсипай

слова

на копійки!

 

222.

Не викидайте

душу

на смітник!

 

223.

Чи вийде з-під копійки чар –

росте синок –

майбутній яничар?!

 

224.

Ти,

тільки ти

хірург душі своєї.

 

225.

Ти маєш право думать,

що ти маєш право думать,

що ти маєш право.

 

226.

Не до лиця

слугам копійки

думать про митця.

 

227.

Я – все, що я,

і тільки я –

і все!

 

228.

Воно ж і батька з матір’ю

турне, або свій рідний

шлуночок набити.

 

229.

Як стане діда їм

невигідно любити, їм наплювати,

що дід той – будеш ти.

 

230.

Тут, на болоті,

вишня розцвіла, і так прекрасно…

На болоті!!!

 

231.

Є спеціальність;

є освіта – духовність то;

нема душі!!!

 

232.

Звання надважке це –

Людина –

зумій оправдати аванс!

 

233.

Автобус Часу

по грунтівці

мчить.

 

234.

Акценти

виставлять

моменти.

 

235.

Знедолять нас, повірте, не Америки,

а, зрошені копійкою, валерики

свої… зїдять, як пес вареники.

 

236.

Неандертальці-бабусі

клепають – в заробіток! – букварі,

дебілізуючи майбутнє тими букварями.

 

237.

- Не у нас – ти що?! – неправда!

- Мер колишній де?

- Баланда…

 

238.

Народ вже розуміє,

що за барки

його беруть політики та банки.

 

239.

Вели поета у кар’єру

чи до останнього

бар’єру?!

 

240.

Бариші

за переродження

душі.

 

241.

Во благо! –

але во своє;

тому і голос вже не є…

 

242.

Ввійшов,

благословенний,

в мілину…

 

243.

Не купиш вічності

у бога,

убого!

 

244.

Препливти спроможні океан,

грошіли

у херсонському болоті.

 

245.

- Люби – з ненависті! – Херсонщину!

- Оцю, лизанням заволочену?

- Якщо ти, дійсно, хочеш їй добра…

 

246.

Хіба на думці

у болота

душі безсмертної робота?!

 

247.

Тут знищують себе

поети

брехнею власного рядка.

 

248.

Довге свято

пропило

всі будні.

 

249.

Ви не ту купили вазу:

кинув лиш –

розбилась зразу!

 

250.

І в поліклініку

без взятки

не ходи!


Читати продовження


Категорія: Філософські твори | Додав: Idarop (21 Сер 2010)
Переглядів: 729 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]