— Діду, а що таке — сім’я?

— Ну, як тобі сказати: сім’я — це сім я... Рахувати вмієш?

— Вмію.

— Один, два, три, сім я... Вкумекав?

— Ні.

— Ось ти, наприклад, одне я, батько — друге я, мама — третє, я — четверте я, бабуся Софія — п’яте... Дійшло?

— Угу! Кіт Матроскін — шосте я, пес Будулай — сьоме я...

— Ого, куди зайшов! Ти ще і кур порахував би.

— А скільки їх?

— Вони — не люди, а тварини — птахи... Сім’я у нас — п’ять чоловік.

— Неправда...

— Що неправда?!

— Не сім’я, а якесь п’ять я ...

— Ну, ти і скажеш, так вийшло... Не так вийшло! І скажу! Хай тато з мамою куплять нам братика. А то і двох, братика і сестричку, як тітка Марія та дядько Петро... Мене ж купили, грошей вистачило. О, курей продамо! Самі ж учора говорили, що повен двір крику, а яєць не несуть. І буде у нас справжня сім’я! А в магазинах все так подо­рожчало... Ну, позичимо трохи... Скажемо