Головне
ВІРШІ
КАЗКИ
ПРОЗА
Філософські твори
Друзі сайту
Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Я з цих країв
Я З ЦИХ КРАЇВ… Я з тих країв, де сонце сходить в полі, А вітер пестить яблунь пелюстки… Поглянь-дивись: засоняшнилась доля І хлопчиком побігла до ріки. Я з тих країв, де в небо щохвилинно Надривно лине жайворонка спів, Де соловей не спить… - Це ж Україна! - Я з цих країв…
МАМИНА
ПІСНЯ
(Поема, уривки)
ВСТУП …А світ починався Тремтливо, казково… А світ починала Її, колискова… А серце – ой, мамо! – Не серце – тривоги: - Ждуть сина дороги; Ось виросте, й піде У світ, у широкий…- Тобі якби, світе, Святий цей неспокій, Цей, мамин… ПЕРШІ КРОКИ …Століття двадцяте, Дивися, нівроку: За руку – й по хаті – Міцнішають кроки. Століття двадцяте: - Разочком, дитино!.. Аж світиться мати І птахою лине. І світ цей святковий – Для матері й сина. Звучить колискова – Співа Україна. І вікна, як вічність, (Прозоро, аж слізно), Вдивляються вікна У мамину пісню. ПЕРШІ ЖНИВА …А сонце швидко, З розгону - «дзе-е-ень!» Промінням в шибку: - Вставайте, де-е-ень! Жнива… Піднявся До сонця я: Червоним вальсом Звучить зоря… …А мати скорше Готовить їжу: Її, молодший, У поле їдеUK; Пшеничне рясно Заколосило; А поле: «Здрастуй!» Зустріне сина; Зове та будить, І колосково… Це, мамо, в люди Йде колискова. УСВІДОМЛЕННЯ А мамина пісня – Землі колискова; Якщо ти не прісно Живеш – колосково; Якщо ти у світлій І славній роботі; Бо мамина пісня – Який ти і хто ти; Вирує в заводі, Колоситься в полі Мамина пісня – Синівська доля.
ВІЛЬХОВЕЦЬКА ЛЕГЕНДА (ВІРШОВАНИЙ РОМАН, УРИВКИ)
…село
моє називається Вільховець…
Приїздіть до нас навесні: ніжно-зелений оксамит озимини нагадає вам море; а там, далеко, де обрій майже обіймається з полем, привітно майорітиме можливо – моя, можливо – когось іншого, але - з відчиненими для друзів серцями подільська хата. Отже, ви їдете: врізнобіч від задерикуватого автобуса злякано розбігаються зеленкувато-білі, аж порозовілі від бігу, вишні-черешні-яблуні – молоді та веселі, красиві та безтурботні, наче шкільні випускниці мого незабутнього 10-Б. По-жіночому довірливо пелюстки туляться до автобуса, припадають до його вікон, дверей, лобового; довгоочікуюче дивляться на вас і… зриваються… о, як вони кричать під шаленими колесами бездушного транспорту… невже не чуєте?.. …село моє називається Вільховець… від слова – вільха; але жодної вільхи ані
в самому селі; ані в дрімучих лісах, що зеленою стіною захищають село; ані на картинних берегах мало кому відомої Матіршанської – тихої дитини Дністра – вам не зустріти… …село моє називається Вільховець…
|