Я З ЦИХ КРАЇВ…
Я з тих країв, де сонце сходить в полі,
А вітер пестить яблунь пелюстки…
Поглянь-дивись: засоняшнилась доля
І хлопчиком побігла до ріки.
Я з тих країв, де в небо щохвилинно
Надривно лине жайворонка спів,
Де соловей не спить…
- Це ж Україна!
- Я з цих країв…
МАМИНА
ПІСНЯ
(Поема, уривки)
ВСТУП
…А світ починався
Тремтливо, казково…
А світ починала
Її, колискова…
А серце – ой, мамо! –
Не серце – тривоги:
- Ждуть сина дороги;
Ось виросте, й піде
У світ, у широкий…-
Тобі якби, світе,
Святий цей неспокій,
Цей, мамин…
ПЕРШІ КРОКИ
…Століття двадцяте,
Дивися, нівроку:
За руку – й по хаті –
Міцнішають кроки.
Століття двадцяте:
- Разочком, дитино!..
Аж світиться мати
І птахою лине.
І світ цей святковий –
Для матері й сина.
Звучить колискова –
Співа Україна.
І вікна, як вічність,
(Прозоро, аж слізно),
Вдивляються вікна
У мамину пісню.
ПЕРШІ ЖНИВА
…А сонце швидко,
З розгону - «дзе-е-ень!»
Промінням в шибку:
- Вставайте, де-е-ень!
Жнива… Піднявся
До сонця я:
Червоним вальсом
Звучить зоря…
…А мати скорше
Готовить їжу:
Її, молодший,
У поле їдеUK;
Пшеничне рясно
Заколосило;
А поле: «Здрастуй!»
Зустріне сина;
Зове та будить,
І колосково…
Це, мамо, в люди
Йде колискова.
УСВІДОМЛЕННЯ
А мамина пісня –
Землі колискова;
Якщо ти не прісно
Живеш – колосково;
Якщо ти у світлій
І славній роботі;
Бо мамина пісня –
Який ти і хто ти;
Вирує в заводі,
Колоситься в полі
Мамина пісня –
Синівська доля.
ВІЛЬХОВЕЦЬКА ЛЕГЕНДА
(ВІРШОВАНИЙ РОМАН, УРИВКИ)
Приїздіть до нас
навесні:
ніжно-зелений
оксамит озимини
нагадає вам море;
а там, далеко,
де обрій майже
обіймається з полем,
привітно майорітиме
можливо – моя,
можливо – когось іншого,
але - з відчиненими
для друзів серцями
подільська хата.
Отже, ви їдете:
врізнобіч від задерикуватого автобуса
злякано розбігаються
зеленкувато-білі, аж порозовілі від бігу,
вишні-черешні-яблуні –
молоді та веселі, красиві та безтурботні,
наче шкільні випускниці
мого незабутнього 10-Б.
По-жіночому довірливо
пелюстки туляться до автобуса,
припадають до його вікон,
дверей, лобового;
довгоочікуюче дивляться на вас
і… зриваються…
о, як вони кричать
під шаленими колесами
бездушного транспорту…
невже не чуєте?..
…село моє називається Вільховець…
від слова – вільха;
але жодної вільхи
ані
в самому селі;
ані в дрімучих лісах,
що зеленою стіною
захищають село;
ані на картинних берегах
мало кому відомої
Матіршанської –
тихої дитини Дністра –
вам не зустріти…
…село моє називається Вільховець…