Вчителько моя…

Чинники формування неодноплощинного українського історично-енталітетного типажу настільки первинно-творчі, що на вторинно-ксероксному інформаційному полі Міністерства освіти України вони просто не зростуть. Сьогоднішні первинно-творчі митці України спро­можні радикально-суттєво оживити виховний та навчальний процеси, але сьогоднішнє-на-вмисно відчужене, вторинно-ксероксне — Міністерство освіти України взяти цей набуток інте­лектуально неспроможне. «Ростіть та вчіться, рідні яничари!»

Філософія ціленаправленого інакомислія пропагандує у вихованні такі постулати:

а) пріоритет первинно-менталітетного наповнення методик над схоластикою самих мето­дик;

б) наголошений історично-менталітетний розвиток української особистості і підростаючого покоління;

в) народність виховання;

Ремісництво прогресу задиктовує душу. Для того, щоб сьогоднішній учитель мав статус Учителя, а не викладача предметів, потрібно вивільнити цього учителя з-під паперової опі­ки — безкінечної та, у своїй основі, безглуздої — і наблизити його до статусу домашнього учителя.

Авторська філософія ціленаправленого інакомислія проголошує: українська Школа може — і повинна бути! — первинно-вічною; українська Школа повинна вести, а не дозволяти водити собою. І що цікаво: при достатній науково-теоретичній і матеріальній базах пер­шопричини знаходяться саме у філософській площині. Вони слідуючі:

1)    менталітетно та сучасно відчужені освітянсько-виховні єдиномислія;

2)    відгородженість, неуміння та небажання співпрацювати з неформальними первинно-творчими сучасними українськими митцями (письменниками, художниками, композиторами і т.д.), котрі фактично є мірилом духовності української нації;

3)    «паровозний» світогляд унеможливлює перехід МОНу від єдиномислія (чи групи єди-номислій) до цілєнаправлених на загальноукраїнське благо творчо-первинних інакомислій;

4)    прерогатива знань та учбового процесу над процесом цілісного менталітетно-регіо-нального соціального виховання українця;

5)    завантаження постійною мілкою підзвітністю Учителя-практика, що механічно пере­водить його в статус викладача-заробітчанина;