Осінь туманом насіла на зелень -
Осінь до себе вітрець лиш пуска:
Крапля прощальна з тополі на землю,
Наче у безвість,упала з листка.

Осінь - холодна; як давня кохана:
Не повернути - собі не простить...
В пам'яті - літо: болюче,як рана;
Ти і тополя,покриті туманом,
Наче роками...
Вона - шелестить!..