Ха-гоп та чук-чуки,

Взяли ноги в руки,

І зловили.

Два Гаврили

Зайця зловили.

Заєць же, як теля.

Та я сам звідтіля!

Ще як був маленьким,

Запитайте в неньки,

Раз хотів збрехати,

Ох, і била ж мене мати,

Ох!

Ох-гоп та чук-чуки,

Натерпілись муки

Два Гаврили

Допоки зловили.

З кілометра п’ятого

Діставали клятого:

Ледве за роги

Стягли з дороги

Зате класно:

Мали м’ясо,

О!

О-гоп та чук-чуки,

Не йде м’ясо з думки,

Котре зловили

Два Гаврили,

Зайця зловили.

А там хто? Онисько,

І не там, а близько:

Пре макітру

Проти вітру;

Й на зайця коситься:

«В макітру не проситься,

А?!»

А-гоп та чук-чуки,

А чиї то звуки?

Так і є – Прокіп;

У руках окріп;

А то що на нім?

Не то що – Охрім;

Мале, булькате,

А їсть багато;

Малий горох,

А жере за трьох;

Ось, з шапки – смик!;

Що «смик»? Часник.

Дай!

Дай-гоп та чук-чуки,

Вогнище – наука;

Розпалили

Два Гаврили,

Котрі зловили,

Зайця зловили…

От і казка вся!

Ой, та не вся –

А поле вівса?

Що поле вівса?

В полі – полянка:

Каша – вівсянка,

На!

На-гоп та чук-чуки,

Беруть ложки в руки

Два Гаврили,

Котрі зловили,

Зайця зловили;

Підсіда Онисько

До макітри близько;

Тут же і Прокіп,

Що приніс окріп;

І той, що сидить на нім,

Малий Охрім;

Мале, булькате,

А їсть багато;

Малий горох,

А жере за трьох;

Іде степом дух –

У-х-х!

- Ух-х-гоп та чук-чуки,

Хто це степом грюка?!;

Їсти біжить?!. А-а, Архип;

Що вчора охрип;

Що на прізвисько Ніс…

Хоч би хліба приніс!

Але, ні, біжить,

Аж в очах сльоза;

Але, ні, кричить…

Що кричить?

«Коза!..» А яка коза?

І при чому тут коза,

Га?!

Га-гоп та чук-чуки…