МАМИНА ЛЮБОВ Я про ту незбагненну, що в мами - Математика на кілограми... Ти послухай, сьогодні послухай! Що ті спеки-дощі-завірюхи - До ракети з мішком за плечима... Наплювати! Вона - щаслива: - Зрозумійте, я їду до сина! У вагоні музичне ретро Заколисує кілометри. Спить мішок... Й це вам, тітко, під силу? - Зрозумійте, я їду до сина! Вчений сину, помнож кілограми На дорогу... Любов'ю до мами Найчерствіше наповниться серце - Ой, не пізно б усе це... "Надривалась...возила-носила..." - Сльози пізні в очах у сина.
1 2 3 4 5 Категорія: вірші \| Додав: Idarop (15 Вер 2010)
Переглядів: 1968 \| Коментарі: 1 \| Рейтинг: 5.0/2

Всього коментарів: 1

Порядок виводу коментарів:

1 Ірина (15 Вер 2010 10:04)

Чіпляє за живе. Мамина любов, дійсно, незбагненна. А спробуйте відмовитись від того "мішка" - мама напевно образиться і не зрозуміє. Так і живемо.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]

Дитинства теплими стежками