Ясень вкраїнський,
російська береза
Сонечка наче,
душі її жде:
"Мамо Терезо!”
Мати Тереза,
Совість-монашка по світу іде.
Світ-самовбивця,
світ нетверезий
Цілить у сердця,
шукає курок:
"Мамо Терезо!”
Мати Тереза:
"Ні, не посміє, світ - мій синок…”
Стискують-тиснуть
Лапи прогресу-
Я не витримую,вибухну я,
Мамо Терезо!..
Мати Тереза:
"Я, твоя мати, витримую я…
Загнані коні – дітоньки-діти…”
Людоньки- люди,
вона,
Совість-монашка,
ходить по світу,
Я – не монах!
-Що, в обездушених душу шукала?!
-Я?.. Відшукала. В душах- весна!
Совість, вже совість монашкою
стала…
Чом же не совісно нам?!
|