У місті за накритий сяду стіл -
не бачу в нім сільської радості;
хоч на столі - чого душа твоя -
все на столі; згадається ж кутя,
де дружба зримо зріє у зерні;
а Прокіп-дід - земний і від землі -
наївно вчить:"А як же ти хотів?!
Я з ним кутю з макітри разом їв:
Людина - він!.."