Я – не співець Верховних од

Оцим каліфам на годину:

Є- Україна, є – Народ;

Там і натхнення, і вершина;

Правічна хатка край села;

До хатки зболена стежина;

Та люди… Сонця в них, тепла,

Хоч стільки горя за плечима !

А скільки планів, скільки мрій –

Словес облудні хороводи…

О, мій трудящий, рідний мій,

Жорстоко так обманутий народе…

Хто я ? Твоя, твоя дитина,

Бо мрії іншої нема,

Як та, де квітне Україна –

Без слів облудних, без ярма…

А що пророчать дні нові,

Ті, у яких я оборонцем ?

-  Восходить сонце…

-  На крові ?!

-  Ой, на крові…

-  Невже не сон це?!