Прибрав барліг
І спати ліг
Натруджений ведмідь;
І Ведмедиха
Ведмедику: «Т-ш-ш-! тихо!..»
Малий продовжував ревіть.
Піднявсь Ведмідь;
І ліг, не злився –
Малий спинився;
І все замовкло;
А тут не мокро,
І затишно, і тепло,
Й надворі смеркло –
То ж спіть, ну, спіть!
Як сам Ведмідь,
Ведмедик як,
Як Ведмедиха…
- Тш-ш… Тихом»